Автор Тема: Літературний проект "Повітряні Штормрайдери"  (Прочитано 8234 раз)

Jeet

  • Рядовой
  • **
  • Сообщений: 36
Тут я буду викладував на Українському свої літературні розповіді які звязані із аніме Air Gear це будуть зовсім інші історії та герої які нічого спільного не мають із героями оригіналу.

Daisy

  • Профи
  • ***
  • Сообщений: 234
  • Пол: Женский
    • http://acid-daisy.diary.ru/
ごめん, わたしわ 分かりました じゃ ありません。。。

Kazu

  • Администратор
  • Профи
  • ***
  • Сообщений: 131
  • Пол: Мужской
    • twitter.com/kazufukurou
Daisy =))) я тоже, правда проще сказать так
ごめん, わたしわ 分かりません。。。

Daisy

  • Профи
  • ***
  • Сообщений: 234
  • Пол: Женский
    • http://acid-daisy.diary.ru/
Kazu, ой, хотела написать что это просто прошедшее время, но поняла, что допустила ошибку... *_* ну фиг..  (пошла повторять грамматику.)

Jeet

  • Рядовой
  • **
  • Сообщений: 36
Перший розділ!!!

                                   Повітряні Штормрайдери(ТОМ-1)
                                                 Розділ-1
                                          Несподіваний виїзд

Вулиці міста були покриті чистим повітрям який все приходив у міста після дощу свіжий запах асфальту надавав житі-радісний стан людям які проходили чистими вулицями свого міста.  
- Мама а чому батько нічого раніше не казав що я буду цілий восьми клас навчатися у іншому місті тай ще без вас.
- Твій старший брат буде за тобою доглядав і не переживай це тільки  на один рік ми із твоїм батьком повинні виїхати із країни але ми вернемося і заберемо тебе.
- Я не зможу довго без вас жити.
- Андрій давай не будемо тобі вже тринадцять років і ти знаєш якщо батько почує твоє скиглення то це до добра не приведе.
Хлопець зібрав свої речі вийшов із дому та рушив на зупинку автобусної він повинен був їхати у не відоме місто яке навіть на карті не було зображене називалося воно Токіо-То.
На зупинці автобусної батьки попрощалися із Андрійом у мами на очах були сльози вона не хотілася із сином розлучатися батько був більше стривоженим він пожав руку синові і підійшов до водія автобуса який їхав у незнайомому напрямку і щось пояснив.
Сівши в автобус хлопець згадав коли останній раз він бачив брата це було дуже давно років три назад як він зараз змінився він собі приставити не міг йому зараз було близько двадцяти він живе своїм життям.
Батько сказав що до міста із дивною назвою їхати близько п'яти годин тому Андрій сівши зручніше зачав дрімати тай з часом заснув.

Padre

  • Профи
  • ***
  • Сообщений: 220
в принципе понятно:)

Jeet

  • Рядовой
  • **
  • Сообщений: 36
Повітряні Штормрайдери(ТОМ-1)
Розділ-2
Рідний брат

Більшу дорогу в автобусі Андрій проспав,коли проснувшись він побачив що автобус стоїть,і більшість пасажирів виходять,тоді водій автобуса крикнув : - Остання зупинка будь-ласка всім вийти.
Хлопець взявши сумку вийшов із автобуса,на дворі вже світало була десь приблизно година п'ята. Що він побачив це як багато людей кудись розходилися у різних напрямках,Андрій почав розглядати по сторонам,зупинка де став автобус була не великою людей на ній майже не було. Але це місто для хлопця було дуже не знайоме,будинки які були не подалі  старовинними,а за ними виднілися великі споруди новітніх  будинків.
Це було місто Токіо-То в якому проживало багато людей,на перший погляд це не було маленьке місто а дуже розвинуте. В цьому місті техніка пішла дуже в перед,і скорим часом хлопець в цьому переконається.
Довго йому чекати не треба було бо до нього під'їхало жовте таксі і з нього вийшов його старший брат,він був дуже інакшим після останньої зустрічі.
У цьому місті він був житі радісний,коли бачив його Андрій він все ходив сумним а тут на нього не схоже.
Вигляд він мав:довга біла футболка із червоними порізами по середині було слово GO у полум'ї,ця футболка зразу сподобалася хлопцеві. Довгі чорні штани із такими самими порізами. Волосся в нього було довгим світлим тільки чорна борідка видавала що він їх по фарбував.    
- Привіт молодший. - підійшов старший брат і пожав руку Андрійові.
- Давно я тебе Володя не бачив ти дуже змінився.
- Тут інше життя я люблю це місто воно живе своїм життя.
А я бачу ти підріс давай не стій а то в день тут тепло а на ніч холодно тому давай за лазь у таксі по дорозі поговоримо.
Вони сіли у таксі Володимир щось жестом показав водію,машина рушила з місця тоді молодший спитав : - Мені сподобалась твоя футболка.
Брат подивився на неї тоді щось подумав тай відповів : - мені вона теж подобається в ній я себе відчував на багато краще але давай я потім тобі розповім про неї зараз бажано приїхати щоб ти відпочив освоївся  тоді влаштуємо тебе в школу.
Таксі довго не їхало приблизно минаючи різні вулиці міста,хлопець відчував що тут тече життя зовсім інакше освітлене місто,світлі вивіски це все було стилем цього міста не кажучи про великі будинки.
- Ви казали до початку старого міста.  - відповів водій зупиняючи.
- Так візьміть. - Володимир заплатив вийшли із братом з машини.
Вони пройшлися ще одну не велику вулицю і вийшли на житлові будинки які всі мали не менше як два поверхи.
- Ну і який із них твій. - Радісно спитав Андрій.
- Бачиш той із синім гаражем це не твій а наш.
Дійшовши до будинку брат почав шукати ключі,вони ще простояли з хвилин три надворі поки  Володимир не найшов ключів відкривши будинок він включив світло яке освітило більшу частину першого поверху до хазяїна зразу при біг його собака.
Кличку він мав Чакі породи карликовий пінчер але із його маленькими розмірами він встиг прогризти в сумці дірку.  
- Давай я покажу де ти будеш спати завтра я все тобі покажу.
Він відвів хлопця на другий поверх у маленьку кімнату яка була зручна тай з вікна було видно частину міста.
В кімнаті було при вході шафа для одягу,біля вікна стіл на якому стояв ноут-бук,збоку ліжко,різні полки що саме перше припало в очі хлопцеві це ролики які висіли на гачку вони мали два колеса самі були чорні із жовтими шнурками таких роликів молодший ще не бачив.
Брат зразу десь пішов щось розмовляючи до собаки а Андрій розклав одяг ще раз глянув на ролики знявши він їх оглянув хотілося вдягнути але на сон так пробивало тому він їх поклав на місце,що останнє він побачив це на столі біля ноут-бука стояла книжка на якій було написано "Правила катання на АТ для чайників"

Jeet

  • Рядовой
  • **
  • Сообщений: 36
Хачу сказать допишу сьомую главу викладу весь первий том на рускому.

Повітряні Штормрайдери(ТОМ-1)
Розділ-3
Повітряні ролики

На ранок Андрій сівши читати книгу для чайників перечитав перших пару пунктів,  відкинув книгу і пішов бродити по будинку.
Година була рання тому напевне брат ще спав. Хлопець спустився на перший поверх та пішов у пошуках кухні довго її не треба було шукати. Кухня була не мала але красива із червоного дуба, Андрій пройшовши сів собі скраю від стола та подумавши підійшов до холодильника, відкрив там їсти було багато чого, тому без вагань він витягнув йогурт. Він навіть не почув як на кухню ще хтось зайшов.
- Привіт ти молодший брат Володимира. - промовив хтось жіночим голосом.
Андрій розвернувся і побачив красиву дівчину вона була білявкою із довгим розпущеним волоссям.
- А ти хто ? - не знаючи що казати спитав Андрій.
 - Я дівчина твого брата звати мене Катя але можна просто Ласкава.
- Я знаю ти хочеш спитати чому Ласкава ? Це моя кличка в командах рідко хто називає справжнє ім'я.
- В командах ?
- А ти ще навіть цього не знає ну тоді потім я тобі все розповім а зараз приготую їсти.
Вони разом поїли яєчню і Андрій рушив у свою кімнату.
Він був здивований що із ними живе така красива дівчина, та здивований чого брат не прийшов поїсти.
В кімнаті він все таки приміряв АТ, це він точно знав що так тепер називаються ці класні ролики із строєним мотором.
Йому підійшли так ніби вони були на нього.
Він хотів їх випробувати на дворі як раз погода була сонячна тому взявши він їх вискочив на двір.  
Катя навіть не побачила як він вискочив на двір. Взувши їх Андрій стримав рівновагу, згадав що сильніше притискуєш ноги вони починають їхати, ще сильніше вони ще скоріше їхати.
Він притиснув сильніше ноги до землі АТ скоро зірвався і  він рушив дорогою. Швидкість набиралася сама і досягла десь до тридцяти кілометрі в час.
Хлопець летів вулицями міста поки не виїхав на дорогу де машини і чуть не в летів у одну, машину він не міг зупинитися і прямо їхав в неї.
Тут він почув звук дзззззззз збоку від нього по великій перегородці тротуару від дороги їхав хлопець він повільно на АТ тримався на перегородці, заді коліс ішли іскри . Він підскочив метрі із три в гору і приземлився біля Андрія це все так відбувалося скоро і взявши під паху відскочив у сторону. Відірвавши хлопця від землі його колеса зупинилися. - Ти чого пацан хотів розбитися чи тобі жити надоїло.
Хлопець що спас Андрія виглядав мав довгу чорну футболку, і продерті штани, чорни рукавиці які придавили комфорт,  був він старший на два роки від Андрія довгі чорні волосся які спадали на очі.
А саме головне що здивувало Андрія це на футболці надписано "GO" таке саме як і в брата.
- Я просто вчуся кататися.
- Не на таких вулицях, тут небезпечно вчитися, по перше ти хочеш стати штормрайдером це той хто катається на АТ, а по друге це територія команди "GO" і яка за те що катаються на їй території може надавати по грудям.
- А ти що не із цієї команди ?
- Із неї, і знаєш ти мені когось нагадуєш лице знайоме тому я не буду тебе чіпав, а просто на перший раз відпущу, але якщо ще раз побачу пиняй на себе вже підеш відлупцьований тому бери АТ в руки і йди читай книгу.
Незнайомий штормрайдер із команди "GO" розвернувся і як ракетою рушив між вулицями.
Нічого собі катання добре що я про брата не згадав а то би сказав що він тут розпускає ніби я слабак криюся за брата. Подумав собі хлопець тай пішов.
Прийшовши до будинку, а саме дивне це те що він скоро його знайшов він відчинив двері і хотів хутко проскочити в свою кімнату але не вдалося.
- Де це ти був молодший.
Брат побачив що він тримає в руках АТ і на його очах появилася злість але він просто спитав :
- Чого ти нікому не сказав що ідеш кататися ні мені ні Каті.
- Ти спав, а твоя дівчина була зайнята.
- Андрій ти перший день і вже катаєшся на ролика, ти знаєш що вони небезпечні і ти міг розбитися.
- Я просто хотів їх випробувати і вони мені сподобалися.
- Ти нікого із людей на таких роликах не бачив.
- Ну не бачив нікого. - збрехавши промовив Андрій.
- Добре можеш іти в свою кімнату а за АТ я ще з тобою поговорю.
Сівши в кімнаті він почав читати книгу йому треба було чим скоріше тим краще її прочитати і до вечора він її все-таки подолав.
[/b]

Padre

  • Профи
  • ***
  • Сообщений: 220
да, даже не знаю что сказать